Як зробити водяну теплу підлогу – технологія укладання й монтажу

Зміст:

Сфери застосування водяних теплих підлог
Принцип роботи
Тонкощі монтажу теплої підлоги
Переваги та недоліки
Проєктування водяної теплої підлоги
Підготовка основи
Укладання труб
Тестування водяної підлоги
Заливка бетонної стяжки
Висновок

Водяні теплі підлоги – це сучасне і досить популярне рішення, яке активно використовується власниками для опалення приватних будинків. Популярність цього виду систем обумовлена їх економічністю, надійністю і високим ступенем комфорту, який забезпечується дуже раціональним розподілом тепла. У даній статті буде розглянута технологія влаштування водяних теплих підлог.

Сфери застосування водяних теплих підлог

Основним і найважливішим недоліком теплої підлоги водяного типу є неможливість їх використання в багатоквартирних будинках з централізованим опаленням. Звичайно, завжди можна спробувати узгодити таку ситуацію з місцевими керуючими компаніями – але в переважній більшості випадків підсумком буде відмова.

Вся проблема полягає в можливості та характеристики централізованої опалювальної системи. Вона характеризується високим тиском і температурою – і ці показники занадто великі для теплої підлоги. Будь-які помилки, допущені в процесі монтажу, можуть призвести до протікання контуру, в результаті якого нижня квартира буде залита гарячим теплоносієм, а верхні квартири просто залишаться без опалення. Тому, якщо вже є необхідність облаштування теплої підлоги у квартирі, то потрібно вибирати електричні варіанти (зрозуміло, при цьому потрібно врахувати всі нюанси).

У приватних будинках ситуація виглядає зовсім інакше. Тут вже немає обмежень щодо застосування, тому технологія водяної теплої підлоги може розкритися повною мірою. Завдяки раціональному розподілу тепла в приміщенні (тепло здебільшого залишається на нижньому рівні) досягається значна економія. Крім приватних будинків, теплі підлоги можна використовувати також в інших спорудах, наприклад в гаражі або майстерні.

Найбільш ефективними теплі підлоги виявляються в тому випадку, якщо підлогове покриття виконано з плитки або ламінату – ці матеріали нагріваються і утримують теплову енергію. При використанні в якості підлогового покриття ковроліну ефективність обігріву приміщення буде знижена через низьку теплопровідність даного матеріалу.

Принцип роботи

Теплоносій переміщується полімерними або металевими трубами, розташованими в товщі бетонної стяжки. Циркуляція рідини в контурі забезпечується за рахунок циркуляційного насоса, а нагрівання здійснюється опалювальним котлом. Розігрітий теплоносій проходить через всі труби, віддає отримане в котлі тепло, і повертається для повторення робочого циклу. У приміщення тепло потрапляє через підлогове покриття.

При використанні водяної теплої підлоги в якості єдиного джерела обігріву параметри температурного режиму задаються безпосередньо на котлі. У тому випадку, якщо в будинку комбінується кілька систем опалення, то для регулювання температури потрібен змішувальний вузол, що розділяє різні контури та належним чином змішує холодний і гарячий теплоносій.

Вся опалювальна система водяної підлоги включає в себе наступні елементи:

Опалювальний котел;
Загальний стояк опалення;
Розподільчий вузол;
Труби.

У конструкцію розподільного вузла входять:

Циркуляційний насос;
Змішувальний вузол;
Колектор, що забезпечує незалежну роботу кожного окремого контуру опалення.

В якості теплоносія може використовуватися як звичайна очищена вода, так і спеціальні рідини, наприклад антифриз.

Тонкощі монтажу теплої підлоги

УВАГА!
Не робіть ПОМИЛОК у розрахунку!
Використовуйте будівельні калькулятори онлайн - розрахунок будівельних матеріалів та конструкцій для ремонту і будівництва швидко та точно.

В процесі монтажу можуть виникати різні помилки, і для їх запобігання варто скористатися наступними рекомендаціями:

Труби водяних теплих підлог повинні розташовуватися чітко горизонтально відносно рівня підлоги. Наявність висотного перепаду величиною більше половини діаметра труби гарантовано призводить до появи повітряних пробок в контурі. Повітря в системі негативно впливає на інтенсивність циркуляції рідини, а отже і на ефективність обігріву.
Для виготовлення кожного контуру повинен використовуватися цільний шматок труби, який підключається до колекторної групи. Збирати трубопровід з декількох окремих труб вкрай небажано – в цьому випадку багаторазово підвищується ймовірність протікання, і як наслідок надійність всього контуру. Враховуючи той факт, що система «намертво» заливається в цементну стяжку, її аварійний ремонт потребуватиме серйозних фінансових і трудових витрат, тому краще уникати таких помилок заздалегідь.
Перед фінальною заливкою бетонної стяжки потрібно провести опресовування системи в робочому температурному режимі. Потрібно підвищити тиск до максимального і залишити систему в такому стані на добу. Якщо по закінченні цього терміну протікання в контурі не буде, то його можна заливати.
Заливати стяжку потрібно при повністю заповненому водою контурі, але температура води повинна становити не менше 25 градусів (розрахунок стяжки підлоги - калькулятор онлайн). Якщо цього не зробити, то істотно підвищиться ймовірність деформації трубопроводу, появи повітряних пробок і нерівномірного висихання стяжки.
Вводити систему в експлуатацію можна тільки через чотири тижні після повного застигання стяжки. Якщо запустити теплу підлогу раніше цього терміну, то під нею з'являться порожнечі, через які знизиться ефективність обігріву і з'явиться можливість деформації підлогового покриття. Читайте також: "Як запустити теплу водяну підлогу правильно – послідовність і порядок дій".

Переваги та недоліки

З переваг водяних теплих підлог варто відзначити:

Економічність. Сама по собі система обігріву вимагає такої ж кількості енергії, але більш комфортна та раціональна тепловіддача дозволяє знизити робочу температуру, за рахунок чого і забезпечується економія. Розміри економії в окремих випадках можуть досягати 30%.
Надійність. Якщо тепла підлога була грамотно спроєктована і якісно облаштована, то її термін служби може досягати 50 років.
Можливість самостійного використання. Дана перевага дозволяє використовувати водяну теплу підлогу в якості єдиного джерела тепла, що дозволяє обійтися без традиційних опалювальних систем.

Недоліки теж є, і їх перелік виглядає наступним чином:

Складність проєктування і монтажу. Тепла підлога має досить складну схему розводки, яку потрібно дуже ретельно продумати перед монтажем. Крім того, потрібно врахувати масу нюансів, наприклад, відсутність стиків протягом контуру. В процесі монтажу також важливо дотримуватись правильної технології, яка дозволить уникнути помилок.
Неможливість використання з централізованим опаленням. Для більшості багатоквартирних будинків водяна тепла підлога є невідповідним рішенням.

Проєктування водяної теплої підлоги

Перше ж питання, з яким треба розібратися відразу – в якій якості буде використовуватися водяна тепла підлога. Облаштування теплої підлоги для самостійного використання має деякі відмінності від комбінованого опалення, в якому є кілька джерел обігріву приміщень.

Ключова відмінність теплих підлог, які є єдиним джерелом тепла – відсутність необхідності у використанні змішувального вузла. Опалювальний контур підключається безпосередньо до котла. Температура нагріву в такому випадку доводиться до 45 градусів, причому її налаштування здійснюється прямо на котлі.

Для поєднання теплої підлоги та радіаторного опалення обов'язкове встановлення змішувального вузла. Вся справа в робочій температурі радіаторів, яка повинна досягати 70 градусів – а це надто багато для підігріву. Саме для цих цілей використовується змішувач – він підганяє температуру теплоносія окремо для кожного контуру.

На кожному поверсі багатоповерхового приватного будинку повинен бути свій колекторний вузол і змішувач, і всі вони повинні підключатися до єдиного стояка. Колекторні вузли найкраще встановлювати в центральній точці поверху – в такому випадку довжина труб до кожної кімнати виявляється однаковою, і налаштовувати систему за рахунок цього виявляється на порядок простіше.

Оптимальним варіантом буде використання заводських колекторних шаф, які пройшли ряд перевірок на придатність. Для вибору шафи потрібно знати кількість входів і виходів, потужність насоса та характеристики змішувального вузла. Колекторна шафа встановлюється в стіну, після чого до неї можна підводити всі необхідні контури. Звичайно, такі шафи обходяться недешево, але висока надійність і безпека варті того.

Також на етапі проєктування потрібно визначити кількість труб, необхідну для облаштування системи. Можна взяти наближене значення, відповідно до якого на 1 м² площі приміщення потрібно 5 м труб. Кращим і найбільш популярним варіантом є труби зі зшитого поліетилену, які відрізняються малою вагою, простотою монтажу і тривалим терміном служби. Металеві труби теж досить надійні, але з ними складніше працювати, та й коштують вони дорожче.

Наступний етап проєктування – вибір схеми укладання труб з наступного списку:

«Змійка». Такий метод розкладки оптимально підходить для невеликих приміщень. Крок укладання – близько 20-30 см. «Змійка» досить проста, ось тільки у великих приміщеннях використовувати її недоцільно – крок укладання для ефективного обігріву доведеться зробити дуже маленьким, і навіть у цьому випадку тепло буде розподілятися по кімнаті нерівномірно.
«Спіраль». Даний спосіб складніше попереднього, але ефективність такої розкладки набагато вище. Вся підлога при правильному монтажі буде прогріватися рівномірно, а навантаження на труби знизяться. Зазвичай спіральна розкладка використовується в приміщеннях площею понад 15 м².

Якщо тепла підлога використовується як основна опалювальна система, то відстань між трубами має становити близько 15-20 см. При комбінованому обігріві крок укладання можна збільшити приблизно до 30 см.

Підготовка основи

Після проєктування повинна обов'язково проводитися підготовка підлоги під теплу водяну підлогу. Основу під трубами необхідно довести до максимально рівного стану. Висотний перепад на кожному окремому контурі може становити не більше 6 мм. Якщо чорнова підлога має дуже серйозні недоліки, які не можна усунути простими способами, потрібно залити її бетонною стяжкою.

Підготовка до теплої водяної підлоги включає в себе вкладання теплоізоляції, яка в залежності від особливостей будівлі підбирається таким чином:

Якщо під теплою підлогою розташовується опалювальна кімната, то відповідним матеріалом буде полістирол або пенофол товщиною близько 3-5 мм;
Теплу підлогу, яка знаходиться над холодним приміщенням, потрібно укладати на теплоізоляційний шар товщиною від 20 мм;
При монтажі теплої підлоги на першому поверсі, прямо під яким знаходиться ґрунт, товщину утеплювача потрібно підвищити до 60-80 мм.

Всі конкретні величини повинні в підсумку підсумовуватися, щоб визначити для проєкту, на яку глибину укладати теплу підлогу.

Після монтажу теплоізоляції рекомендується розкреслити на ній схему розкладки труб. Заздалегідь підготовлена схема та грамотна підготовка до укладання теплої підлоги спростить подальшу роботу і дозволить уникнути кількох помилок, які можуть бути допущені в процесі монтажу.

Укладання труб

Для фіксації труб на своєму місці зазвичай використовується монтажна сітка. Така сітка виготовляється з металу або пластику, має 100-мм клітинки та розкладається поверх теплоізоляційного шару. На цій сітці згідно з готовою схемою укладаються труби, які надалі потрібно зафіксувати дротом або спеціальними пластиковими хомутами. Використання сітки забезпечує збільшення міцності стяжки за рахунок армування, але при цьому підвищує кількість трудовитрат.

Ще один варіант кріплення труб передбачає використання спеціальних полістирольних матів, спроєктованих спеціально для теплих підлог. Такий матеріал може одночасно виконувати функцію теплоізоляції та фіксатора. Зовнішня сторона матів має виступи, на які можна укладати труби та фіксувати їх. Полістирольні мати досить дороги, але й працювати з ними дуже просто.

У будь-якому випадку, яка б технологія укладання теплої підлоги під стяжку не була обрана, все одно є ряд правил, яких потрібно дотримуватися при роботі. Так, труби, попри їх гнучкість, краще занадто сильно не згинати. Наступати на труби та кидати на них важкі предмети теж не варто – пошкоджену хоча б на одній невеликій ділянці трубу доведеться міняти повністю.

Трубу для теплої підлоги можна нарізати заздалегідь. Спочатку потрібно під'єднати її до подавального колектору, потім довести до зворотки, і тільки після цього її можна відрізати. Натягувати труби з метою економії не варто, так само як і складати один контур з декількох окремих труб – такі операції негативно позначаться на надійності зібраної конструкції.

Якщо для укладання використовується схема «змійка», то починати укладання труб бажано з зовнішньої стіни або вікна – це дозволить компенсувати зниження температури через теплові втрати. Спіральне укладання такої вимоги не пред'являє, тому труби можна розташовувати будь-яким зручним способом.

Коли всі елементи трубопроводу підключені та зафіксовані, настає черга гідравлічного випробування конструкції, результати якого дозволять точно вирішити, чи можна вводити систему в експлуатацію.

Тестування водяної підлоги

Перед заливкою підлоги необхідно обов'язково протестувати її в умовах підвищеного тиску і температури, для чого використовується наступна технологія:

Система повністю заповнюється теплоносієм;
Тиск в контурі доводиться до 5 бар;
Оскільки тиск буде поступово падати до 2-3 бар, попередню операцію потрібно повторити кілька разів;
В процесі нагнітання тиску потрібно оглянути всі трубопроводи та з'єднання на предмет підтікання;
Тиск встановлюється на рівні близько 1,5-2 бар (робочий тиск), після чого система залишається в такому стані на добу;
Якщо тиск за добу не впав, то потрібно встановити максимальну робочу температуру і почекати, поки теплоносій пройде по всіх контурах;
Якщо на кожній ділянці системи протягом доби утримується схожа температура, то система працює нормально.

Після перевірки, яка підтвердила працездатність системи, залишається лише залити фінішну стяжку.

Заливка бетонної стяжки

При заливанні стяжки температура труб теплої підлоги повинна становити не більше 25 градусів. В якості матеріалу для заливки найкраще використовувати спеціальну стяжку для теплої підлоги – вона має досить високу теплопровідність і рівномірно прогрівається. У житлових приміщеннях досить стяжки товщиною 20 мм, а для господарських приміщень цю величину слід збільшити до 40 мм.

Запускати опалення можна тільки після повного застигання стяжки, на яке зазвичай йде близько місяця. Стяжку можна накривати будь-яким підлоговим покриттям, але бажано вибирати з тих матеріалів, які мають гарну теплопровідність.

Висновок

Технологія монтажу теплої підлоги досить складна, але при наявності деякого досвіду її цілком можна реалізувати своїми руками. Щоб всі роботи були виконані правильно, потрібно уважно вивчити кожен етап технології монтажу і підійти до їх реалізації з усією відповідальністю.