Принцип роботи та схема елеваторного вузла опалення – особливості експлуатації

Зміст:

Як працює елеваторний вузол
Переваги елеватора
Як працює елеватор
Принцип роботи схеми теплового вузла
Трохи про недоліки
Можливі несправності

Забезпечити у квартирах багатоповерхових будинків оптимальну температуру в зимовий час можна тільки шляхом подачі гарячого теплоносія в радіатори. Нагрівання води до робочих показників здійснюється за допомогою спеціального теплового вузла – елеватора, встановленого в підвальному приміщенні будинку або у котельні. Про те, що це за влаштування і як воно функціонує, розповімо далі в статті.

Як працює елеваторний вузол

Перш ніж розбиратися з пристроєм елеваторного вузла, відзначимо, що даний механізм призначений для з'єднання кінцевих споживачів тепла з тепловими мережами. За конструкцією тепловий елеваторний вузол являє собою свого роду насос, який входить в систему опалення поряд з запірними елементами та вимірювачами тиску.

Елеваторний вузол опалення виконує кілька функцій. У першу чергу він перерозподіляє тиск усередині системи опалення, щоб вода кінцевим споживачам в радіатори поставлялася із заданою температурою. При проходженні трубопроводами від котельні до квартир кількість теплоносія в контурі зростає практично вдвічі. Це можливо тільки якщо є запас води в окремому герметичному посуді.

Як правило, з котельні подається теплоносій, температура якого досягає 105-150 ℃. Такі високі показники неприпустимі для побутових цілей з точки зору безпеки. Максимальна температура води в контурі згідно з нормативними документами не може перевищувати 95 °C.

Примітно, що в СанПіН тепер встановлений норматив температури теплоносія в межах 60 ℃. Однак з метою економії ресурсів активно обговорюють пропозицію знизити цей норматив до 50 ℃. Згідно з експертним висновком різниця не відчутна для споживача, а з метою дезінфекції теплоносія його щодоби потрібно буде прогрівати до 70 ℃. Однак дані зміни в СанПіН ще не прийняті, оскільки немає однозначної думки щодо раціональності та ефективності такого рішення.

Схема елеваторного вузла опалення дозволяє привести температуру теплоносія в системі до нормативних показників.

Цей прилад дозволяє уникнути таких наслідків:

• занадто гарячі батареї при необережному використанні можуть призвести до опіків шкірних покривів;
• не всі опалювальні труби розраховані на тривалий вплив високої температури під тиском, такі екстремальні умови можуть призвести до передчасного їх виходу з ладу;
• якщо розведення виконане з металопластикових або поліпропіленових труб, воно не розраховане на циркуляцію гарячого теплоносія.

Переваги елеватора

Деякі користувачі стверджують, що схема елеватора є нераціональною і набагато простіше було б подавати споживачам теплоносій меншої температури. Насправді ж такий підхід передбачає збільшення діаметра магістральних трубопроводів для подачі більш холодної води, що призводить до додаткових витрат.

Виходить, що якісна схема теплового опалювального вузла дає можливість змішувати з об'ємом води, що подається, частку води зі зворотки, яка вже встигла охолонути. Попри те, що окремі джерела елеваторних вузлів опалювальних систем належать до старих гідравлічних агрегатів, по факту вони є ефективними в роботі. Є і новіші агрегати, які прийшли на заміну схем елеваторного вузла. Така схема теплопостачання багатоквартирного будинку більш ефективна та економічна.

До них відносяться наступні типи обладнання:

• теплообмінник пластинчастого типу;
• змішувач, оснащений триходовим клапаном.

Як працює елеватор

УВАГА!
Не робіть ПОМИЛОК у розрахунку!
Використовуйте будівельні калькулятори онлайн - розрахунок будівельних матеріалів та конструкцій для ремонту і будівництва швидко та точно.

Вивчаючи схему елеваторного вузла системи опалення, а саме те, що він собою являє і як функціонує, не можна не відзначити схожість готової конструкції з водяними насосами. При цьому для роботи не вимагається отримання енергії з інших систем, а надійність можна буде спостерігати в конкретних ситуаціях.

Основна частина пристосування із зовнішнього боку схожа на гідравлічний трійник, встановлений на обратці. Через простий трійник теплоносій спокійно потрапляв би у зворотку, минаючи радіатори. Така схема теплового вузла була б недоцільною.

У звичайній схемі елеваторного вузла опалювальної системи є такі деталі:

• Попередня камера та подаюча труба з встановленим на кінці соплом певного перерізу. Через неї подається теплоносій зі зворотної гілки.
• На виході вбудований дифузор. Він призначений для передачі води до споживачів.

Зараз можна зустріти схеми, де перетин сопла коригується електроприводом. Завдяки цьому можна автоматично підлаштовувати прийнятну температуру теплоносія.

Підбір схеми вузла опалення з електроприводом робиться виходячи з того, щоб можна було змінювати коефіцієнт змішування теплоносія в межах 2-5 одиниць. Цього не можна буде добитися в елеваторах, в яких переріз сопла не можна змінювати. Виходить, що системи з регульованим соплом дають змогу значною мірою скоротити кошти на опалення, що дуже актуально в будинках з центральними лічильниками.

Принцип роботи схеми теплового вузла

Розглянемо принципову схему елеваторного вузла – тобто схему його роботи:

• гарячий теплоносій подається з котельні по магістральному трубопроводу до входу в сопло;
• переміщуючись по трубах невеликого перерізу, вода поступово набирає швидкість;
• при цьому утворюється дещо розріджена область;
• утворений вакуум починає підсмоктування води зі зворотки;
• однорідні турбулентні потоки крізь дифузор надходять до виходу.

Якщо в системі опалення застосовується схема теплового вузла багатоквартирного будинку, то її ефективну роботу можна забезпечити лише за умови, що робочий тиск між подавальним і зворотнім потоками буде більше розрахункового гідросупротиву.

Трохи про недоліки

Попри те, що тепловий вузол має багато переваг, є у нього й один істотний недолік. Річ у тому, що елеватором неможливо регулювати температуру вихідного теплоносія. Якщо вимірювання температури води у зворотному трубопроводі показує, що вона занадто гаряча, необхідно буде її знизити. Здійснити таку задачу можна лише шляхом зменшення діаметра сопла, однак, це не завжди можливо через конструкційні особливості.

Іноді тепловий вузол обладнують електроприводом, за допомогою якого вдається підкоригувати діаметр сопла. Він приводить в рух основну деталь конструкції – дросельну голку у вигляді конуса. Ця голка переміщається на задану відстань в отвір з внутрішнього перерізу сопла. Глибина переміщення дозволяє змінювати діаметр сопла та тим самим контролювати температуру теплоносія.

На валу може бути встановлений як привід ручного типу у вигляді держака, так і електричний дистанційно керований двигун.

Варто відзначити, що встановлення такого своєрідного регулятора температури дозволяє модернізувати загальну систему опалення з тепловим вузлом без суттєвих фінансових вливань.

Можливі несправності

Як правило, більшість неполадок в елеваторному вузлі виникає з наступних причин:

• утворення засмічення в обладнанні;
• зміни в діаметрі сопла в результаті експлуатації обладнання – збільшення перерізу ускладнює регулювання температури;
• засмічення в зонах скупчення бруду;
• вихід з ладу запірної арматури;
• поламки регуляторів.

У більшості випадків з'ясувати причину неполадок досить просто, оскільки вони відразу відображаються на температурі води в контурі. Якщо перепади та відхилення температури від нормативів незначні, то ймовірно має місце проміжок або ж перетин сопла дещо збільшився.

Перепад в температурних показниках більш як 5 ℃ свідчить про наявність проблеми, вирішити яку можуть тільки фахівці після проведення діагностики.

Якщо в результаті окислення від постійного контакту з водою або мимовільного свердління зростає перетин сопла, порушується балансування всієї системи. Таку ваду потрібно якомога швидше виправити.

Варто відзначити, що в цілях економії фінансів та більш ефективного використання опалення, на теплових вузлах можуть встановлювати електролічильники. А прилади обліку гарячої води та тепла дають можливість додатково знизити витрати на комунальні платежі.