Як зробити теплу підлогу в приватному будинку своїми руками – види, правила монтажу, покрокове керівництво

Зміст:

Переваги та недоліки
Підготовка основи для усіх видів і варіантів теплих підлог
Влаштування теплої підлоги своїми руками
Укладання труб у приватному будинку
Монтаж водяної теплої підлоги
Влаштування і види електричних теплих підлог
Монтаж плівкової теплої підлоги

Один з варіантів обігріву приватного будинку полягає в облаштуванні теплих підлог. Ключова перевага такої системи опалення – прогрів житлових приміщень з самого нижнього рівня, в результаті чого в будинку створюється максимально комфортний мікроклімат. Конструкцію теплої підлоги не можна назвати складною, але її монтаж має певні нюанси, про які необхідно знати. Дана стаття відповість на питання про те, як зробити теплу підлогу в приватному будинку своїми руками.

Переваги та недоліки

Теплі підлоги на сьогодні є досить популярними та використовуються багатьма власниками приватних будинків. Тепловіддача в даних системах здійснюється за рахунок розташованих під підлоговим покриттям труб, по яких циркулює розігрітий теплоносій, або за допомогою електричних нагрівальних елементів.

В результаті підлога нагрівається і стає теплою на дотик, що вже само по собі суттєво підвищує рівень комфорту в будинку.

Серед позитивних якостей теплої підлоги найбільш яскраво виділяються наступні:

1. Високий рівень комфорту. Нагріта до певної температури підлога дозволяє ходити по ній босоніж, не боячись дискомфорту від холоду.
2. Економічність. Економія при використанні теплих підлог досягається за рахунок ефективного поширення енергії – вона рухається знизу догори і обігріває тільки той об'єм приміщення, в якому тепло необхідно, тобто зайві витрати відсутні.
3. Можливість налаштування температурного режиму. Теплу підлогу наполегливо рекомендується обладнати електронним блоком керування, який дозволить системі відслідковувати поточну температуру в приміщенні та утримувати її в заданих користувачем межах.
4. Простота монтажу. Облаштування теплих підлог – це досить просте заняття, особливо якщо мова йде про електричний різновид системи. Водяний контур прокладати складніше, але навіть його при бажанні можна встановити своїми руками.

Недоліки теж є:

1. Висока собівартість. Для монтажу теплої підлоги потрібно чимало матеріалів, також і на деякі інструменти доведеться розщедритися. Знизити рівень витрат можна лише одним способом – виконати всю роботу з облаштування опалення самостійно.
2. Зменшення об'єму приміщення. Товщина теплої підлоги може змінюватись в межах від 7 до 12 см – і саме на цю висоту підіймається вся підлога. Якщо стелі високі, то особливих проблем з цим не виникне (хіба що доведеться переробити пороги).
3. Вимогливість до підлогового покриття. Накривати теплу підлогу можна тільки тими покриттями, які добре пропускають тепло. Найкраще придбати спеціалізовані матеріали, розраховані на використання в поєднанні з теплими підлогами. Невідповідне покриття не дозволить системі ефективно працювати, а у випадку з електричними нагрівачами ще й існує імовірність їх поломки в результаті перегріву.

Переваги теплих підлог істотні, а недоліки не мають критичний характер, тому такі опалювальні системи цілком можна використовувати для опалення, як у якості основного, так і в якості додаткового джерела тепла.

Підготовка основи для усіх видів і варіантів теплих підлог

Одним з найважливіших елементів є основа для теплої підлоги в приватному будинку, яку потрібно підготувати ще до облаштування самої системи опалення. До основи пред'являється ряд вимог – вона повинна бути досить міцною, рівною і не пропускати тепло. Кожна вимога є важливою, але особливої уваги потребує саме теплоізоляція – без неї вироблене тепло просто піде під підлогу. Використовується різна ізоляція для труб, вибирати яку необхідно під конкретні умови.

Технологія підготовки основи з керамзитовим утепленням включає в себе наступні етапи:

1. Демонтаж. В першу чергу потрібно прибрати старе покриття, під яким може бути бетон, ґрунт або дерев'яні опори. Всі забруднення і непотрібні елементи необхідно прибрати.
2. Розмітка. За допомогою будівельного рівня по всьому периметру стін необхідно відзначити лінію, по якій і буде вирівнюватися основа. У випадку з керамзитом потрібно залишати більше вільного місця, щоб товщина теплоізоляційного шару була достатньою для ефективного збереження тепла.
3. Підсипка. Основа засипається шаром піску, товщина якого повинна складати близько 10 см. Піщану подушку після засипки потрібно ущільнити.
4. Гідроізоляція. На утрамбований піщаний шар укладається гідроізоляційний матеріал (найдешевше обходиться поліетилен, але більш надійним варіантом є гідроізоляційна мембрана).
5. Розстановка маячків. Тепер потрібно встановити опори, на яких будуть розташовуватися маячкові профілі. Маячки треба дуже точно вирівняти по рівню.
6. Укладання теплоізоляції. Вільний простір між маячками засипається керамзитом. Для більшої надійності та ефективності варто змішати керамзит з рідким цементним розчином.
7. Заливка стяжки. Власне, після укладання теплоізоляційного шару можна приступати до заливання стяжки, яка повинна доходити до визначеного раніше рівня (калькулятор стяжки підлоги - розрахунок готової суміші). Стяжка розрівнюється уздовж профілів.
8. Вирівнювання. Коли стяжка трохи схопиться, маяки потрібно витягти та закрити утворені ними отвори. Шви затираються, після чого підлогу потрібно залишити до повного застигання розчину.

В якості теплоізоляції, крім керамзиту, можна використовувати та ряд інших матеріалів:

• Полістирольні плити, які для підвищення міцності зазвичай зміцнюються арматурною сіткою і кріпляться до основи анкерами;
• Рулонні фольговані матеріали, відмінно підходять для використання в поєднанні з електричними нагрівальними елементами;
• Полімерні мати, спеціально призначені для укладання теплої підлоги, для чого в матеріалі є спеціальні виступи, між якими прокладаються труби.

Влаштування теплої підлоги своїми руками

УВАГА!
Не робіть ПОМИЛОК у розрахунку!
Використовуйте будівельні калькулятори онлайн - розрахунок будівельних матеріалів та конструкцій для ремонту і будівництва швидко та точно.

Існують різні варіанти теплої підлоги в приватному будинку, але найбільш популярним видом є водяні. Конструктивно таке опалення являє собою покладену під підлоговим покриттям систему трубопроводів, по яких проходить гарячий теплоносій. Труби підключаються або до вже наявної опалювальної системи, або безпосередньо до джерела тепла.

Водяна тепла підлога включає в себе наступні елементи:

1. Труби. Для облаштування теплої підлоги найчастіше використовуються металопластикові або поліетиленові труби. Обидва матеріали відрізняються хорошою теплопровідністю і невеликим коефіцієнтом температурного розширення.
2. Колектор. Даний елемент необхідний для формування належного розведення – кожен контур опалення повинен мати окремі виведення. У недорогих колекторах є тільки запірні кульові крани, в той час, як якісні пристрої забезпечуються клапаном, що дозволяє регулювати температуру в кожному окремому контурі.
3. Циркуляційний насос. Насос забезпечує нормальну циркуляцію теплоносія в теплих підлогах. Якщо в опалювальному обладнанні є вбудований циркуляційний насос, то необхідність в окремому пристрої відсутня.
4. Демпферна стрічка. Така стрічка прокладається по всьому периметру приміщення і дозволяє компенсувати розширення стяжки при нагріванні. Стандартні демпферні стрічки виготовляються зі спінених полімерів.
5. Кріпильні елементи. Якщо укладання проводиться на мати, то функцію кріплень для труб будуть виконувати саме вони. У всіх інших випадках будуть потрібні спеціальні кронштейни, обладнані замками та анкерним кріпленням.

Укладання труб у приватному будинку

Щоб водяна тепла підлога працювала ефективно і була досить надійною, труби потрібно укладати на певній відстані одна від одної. Зазвичай значення кроку варіюється в межах від 15 до 35 см і визначається в залежності від необхідної тепловіддачі – для більш ефективного нагріву крок потрібно зменшувати. Економити на трубах не варто – надто великий крок призведе до нерівномірного прогріву ділянок підлоги, що призведе до відчутного зниження комфорту.

Сумарна довжина труб для одного приміщення розраховується за наступною формулою:

• D = S / M * k, де
• D – загальна довжина труб,
• S – площа кімнати,
• M – крок укладання,
• k – коефіцієнт запасу, варіюється в межах від 1,1 до 1,4.

Зазвичай для 1 кв. м. площі приміщення потрібно близько 1,5-3,5 м труб.

Важливий момент – розкладка трубопроводу, яка може виконуватися за однією з таких схем:

1. «Змійка». Хороший варіант для невеликих приміщень. Оскільки площа невелика, температура в трубах практично не знижується протягом всього контуру.
2. «Равлик» і «подвійна змійка». Такі варіанти розкладки підійдуть для приміщень середнього розміру. Завдяки близькому розташуванню подаючого і зворотного контуру підлога буде прогріватися рівномірно.
3. Схема, що включає кілька контурів. Для повноцінного та ефективного опалення великих приміщень найдоцільніше облаштовувати кілька окремих контурів, які забезпечать хорошу тепловіддачу і будуть достатньо надійними.

Монтаж водяної теплої підлоги

Водяна тепла підлога в приватному будинку укладається за такою технологією:

1. Монтаж колектора. Колектор встановлюється в колекторну шафу або призначену для нього нішу в стіні, після чого виконується його підключення до опалювального обладнання.
2. Встановлення демпферної стрічки. Стрічка укладається по всьому периметру будівлі або навколо тієї ділянки, де буде знаходитися опалювальний контур. Наявність стрічки не тільки компенсує температурне розширення, але й дозволяє знизити тепловтрати.
3. Армування. На шар теплоізоляції потрібно укласти арматурну сітку, яка фіксується анкерами та з'єднується між собою звичайним дротом.
4. Монтаж труб. Труби водяного контуру розмотуються, при цьому потрібно стежити, щоб вони не викручувалися навколо своєї осі. Трубопровід укладається відповідно до обраної схеми та фіксується за допомогою кронштейнів або хомутів.
5. Підключення до колектора. Всі контури підключаються до відповідних виведень, після чого систему можна заповнювати теплоносієм. Водяний контур потрібно залишити на дві доби в робочому стані для перевірки на предмет протікання.
6. Заливка стяжки. Поверх заповненої водою системи заливається звичайна цементна стяжка, яку треба залишити до повного застигання (зазвичай на це потрібно близько місяця). Коли розчин остаточно висохне, можна буде запускати опалення в робочому режимі. Передчасний запуск системи з великою ймовірністю призведе до пошкодження бетонного шару.

Влаштування і види електричних теплих підлог

При необхідності укладання теплої підлоги в окремій кімнаті більш актуальною буде електрична опалювальна система. Найчастіше електрична тепла підлога використовується в якості допоміжного або локального опалення. Така система обов'язково підключається до терморегулятора, який включає і вимикає систему за потреби.

У конструкцію електричної теплої підлоги входять нагрівальні елементи, підключені до електромережі. При подачі напруги вони нагріваються і віддають тепло підлоговому покриттю, за рахунок чого і забезпечується опалення. Читайте також: "Як правильно зробити теплу підлогу – монтаж водяної та електричної підлоги".

Існують наступні види електричних теплих підлог:

1. Плівкові. Найпопулярніший вид нагрівачів, основною перевагою яких є невелика товщина. Конструктивно плівкові нагрівачі являють собою пластини з карбону, скріплені одна з одною струмопровідними доріжками та ізольовані полімерним матеріалом.
2. Кабельні. В основі даного виду нагрівачів лежить кабель, що має високий опір, завдяки чому при проходженні струму виріб генерує теплову енергію. Крок укладання кабельних нагрівачів можна варіювати, тим самим впливаючи на інтенсивність обігріву приміщення.
3. Стрижневі. Основним конструктивним елементом є карбонові стрижні, з'єднані за допомогою проводів в цілісну конструкцію. Найбільш потужний і надійний, але дуже дорогий тип електричних нагрівачів.

Монтаж плівкової теплої підлоги

Плівкова тепла підлога – це найпоширеніша система, що значною мірою обумовлюється простотою її укладання.

Електрична тепла підлога в приватному будинку з нуля облаштовується за наступною технологією:

1. Укладання відбиваючого матеріалу. Настійно рекомендується укладати під плівкову теплу підлогу тепловідбивний фольгований матеріал, який запобігатиме проходженню тепла в підпідлоговий простір.
2. Розкрій плівки. Плівку бажано нарізати якомога менше, щоб знизити кількість використовуваних проводів. Нарізка плівки може здійснюватися тільки за намальованими на ній лініями розрізу – це дозволяє уникнути пошкоджень внутрішніх елементів матеріалу.
3. Укладання плівки. Підготовлені нагрівальні елементи викладаються на основу і вирівнюються. Кріпити смуги плівки можна скотчем, але краї краще не кріпити, щоб було простіше підключати їх до мережі.
4. Підключення смуг. На ділянках, де розташовується струмопровідна доріжка, потрібно розкрити плівку і прикріпити до неї затискач.
5. Ізоляція контактів. Кожен контакт і ділянку, де смуги були розрізані, потрібно ретельно заізолювати. Хорошим варіантом ізоляції є бутилові пластини, які зазвичай йдуть в комплекті з іншими елементами теплої підлоги. Такими пластинами контакти просто обтискаються.
6. Підключення терморегулятора. Виведення плівки потрібно під'єднати до терморегулятора, керуючись вказівками на його корпусі або в інструкції. Систему потрібно обов'язково включити та переконатися в тому, що всі смуги працюють.
7. Монтаж підлогового покриття. Якщо нагрівальні елементи функціонують в штатному режимі, то можна сміливо накривати їх вибраним підлоговим покриттям.

Висновок

Облаштувати теплу підлогу дуже легко – всі види теплих підлог в приватному будинку без проблем збираються своїми руками. Готова система забезпечить повноцінний прогрів кімнати та належний ступінь комфорту.