Які бувають плінтусні радіатори – переваги, правила встановлення опалення

Зміст:

Влаштування плінтусного опалення
Принцип роботи плінтусного опалення
Переваги та недоліки плінтусних радіаторів
Підготовка до монтажу
Монтаж водяної плінтусної системи
Монтаж електричної плінтусної системи
Дизайн та область застосування теплих плінтусів
Висновок

Хорошою альтернативою традиційному опаленню, що складається зі встановлених під вікнами батарей, є плінтусні радіатори, які вже давно використовуються в європейських країнах. Такий спосіб опалення має ряд характерних особливостей, серед яких непогані візуальні якості та гідні технічні характеристики. У статті будуть розглянуті радіатори плінтусного типу, їхні особливості та можливості.

Влаштування плінтусного опалення

З конструктивної точки зору плінтусний радіатор — звичайна опалювальна батарея, але зменшена та розтягнута. Плінтусні обігрівачі зазвичай мають висоту 140 мм і товщину 30 мм. Для виготовлення подібних пристроїв використовуються дорогі матеріали з хорошою теплопровідністю – алюміній, мідь і латунь.

Зовнішня частина обігрівача – це алюмінієвий короб. Усередині цієї конструкції розташований нагрівальний елемент, представлений двома мідними трубками, на яких нанизані латунні, мідні або алюмінієві пластинки (ламелі).

Існує два різновиди теплих плінтусів:

Рідинні. Водяні плінтусні радіатори опалення заповнюються водою або антифризом. На кожний погонний метр системи йде 0,34 літра теплоносія. Температура обігрівача може варіюватися від 50 до 85 градусів – точне значення встановлюється вручну на колекторі або в автоматичному режимі.
Електричні. Плінтусне електричне опалення функціонує коштом ТЕНів, робота яких регулюється за допомогою терморегулятора. Він оснащений температурним датчиком, що відстежує необхідність обігріву будинку.

На задню алюмінієву пластину надіваються нагрівальні елементи. Сама пластина закріплюється на стіні прямо над підлоговим покриттям. Зовнішня частина обігрівача представлена алюмінієвою пластиною, яка закриває корпус пристрою.

Теплоносій надходить у радіатор з колектора. На розподільчий колектор встановлюється маса обов'язкових елементів – лічильники витрати, різноманітні крани, системи опалення, термометри та манометри. Кожен з цих елементів впливає на роботу опалювальної системи та дозволяє налаштовувати її необхідним чином.

Безпечна температура зовнішньої частини плінтуса становить 40 градусів, а гранична досягає 80 градусів. При правильному налаштуванні система забезпечує повноцінний прогрів житлових приміщень до температури близько 20-24 градусів. Нижня і верхня поверхні плінтусного радіатора мають отвори, коштом яких забезпечується конвекція – холодне повітря забирається з нижнього рівня, розігрівається в пристрої та виходить через верхню панель.

Тепловіддача плінтусних радіаторів становить 200 Вт на 1 метр – але для досягнення цього значення потрібна температура теплоносія не менше 65 градусів. Такий показник температури зовнішнього нагріву вважається небезпечним, тому тепловіддачу доводиться розраховувати більш точно, щоб її було достатньо для обігріву будівлі.

Принцип роботи плінтусного опалення

Порада: Використовуйте наші будівельні калькулятори онлайн, і ви виконаєте розрахунки будівельних матеріалів або конструкцій швидко та точно.

Існує два основних принципи обігріву:

Конвекційний обігрів. Такий принцип опалення передбачає, що теплова енергія, вироблена опалювальною системою, в першу чергу буде передана повітрю. Розігріте повітря пересувається по приміщенню і прогріває його.
Панельно-випромінювальний обігрів. В такому випадку спочатку прогріваються об'єкти, що знаходяться в приміщенні, а вже потім від них тепло передається повітрю. Ключовою відмінністю такої системи є збереження кисню в повітрі, оскільки він не випалюється.

Визначити з першого погляду, до якого типу відносяться плінтусні радіатори опалення, досить складно. Виробники подібного обладнання заявляють, що вироблена радіатором теплова енергія спрямовується вгору вздовж стін і прогріває їх, внаслідок чого створюється надійний захист від холоду, який прагне потрапити в житлові приміщення. Крім того, розігріті стіни стають теплоакумуляторами, від яких тепло надалі йде до кімнати.

Втім, на практиці все виявляється не зовсім так. Температура стін зазвичай становить близько 26-30 градусів, чого недостатньо для створення теплового акумулятора. Це твердження дозволяє зробити висновок про те, що випромінювання в інфрачервоному спектрі все ж не є для даного типу опалення основоположним.

Велика частина енергії при використанні плінтусних радіаторів все ж виробляється конвекційним шляхом. Звичайно, завдяки нагріванню стін вдається досягти рівномірного прогріву всього приміщення – але й на це більшою мірою впливає розподіл теплих повітряних мас.

Враховуючи низьке розташування теплих плінтусів, можна впевнено говорити про те, що на обігрів простору безпосередньо під стелею тепло майже не витрачається. Найбільший тепловий вплив відчувають нижній і середній рівень приміщення, за рахунок чого створюється найбільш комфортна для людського організму атмосфера.

Переваги та недоліки плінтусних радіаторів

Радіатори плінтусного типу мають ряд позитивних якостей:

Вони розігрівають повітряні маси, які проходять вгору уздовж стін. Стіни в результаті цього прогріваються. Завдяки такому розподілу тепла стіна на нижньому і середньому рівні віддає більше тепла, тому в приміщенні створюється найбільш сприятлива для людини атмосфера.
Плінтусні радіатори при правильному налаштуванні працюють не цілодобово. Зазвичай опалення плінтусного типу працює близько 6-8 годин на добу – а це дозволяє говорити про деяку економію.
Економічність батареї в плінтусах забезпечується не лише завдяки режиму роботи, але й внаслідок зниженої температури теплоносія. Звичайно, щоб мати точні дані про витрату енергоресурсів, необхідно проводити теплотехнічний розрахунок конкретної опалювальної системи з урахуванням всіх особливостей будівлі.
З візуальної точки зору плінтусні радіатори досить гарні. Вбудовувати подібні пристрої можна практично в будь-який інтер'єр, і вони будуть мати дуже гармонійний вигляд. Проблеми можуть виникнути хіба що при встановленні корпусних меблів – вони не дозволять теплим повітряним масам нормально поширюватися по приміщенню.

З недоліків можна відзначити наступні якості:

Ефективність плінтусних радіаторів порівняно з теплими підлогами, не така вже й велика. Вся річ у тому, що встановлена під підлоговим покриттям опалювальна система відразу ж починає прогрівати повітря в приміщенні, а плінтус-батарея віддає стінам частину тепла, компенсуючи надходження холоду.
Через прогрів холодних стін виникають додаткові тепловтрати. Звичайно, почасти цей фактор все ж позитивний, оскільки теплі стіни не дозволяють вологості та цвілі з'являтися в приміщенні – але при грамотно облаштованій вентиляції зайві втрати тепла такими і залишаться.
Обігрів при використанні плінтусних пристроїв здійснюється шляхом конвекції, тому в приміщенні весь час підіймається пил. Звичайно, його кількість і інтенсивність переміщення не настільки високі, як у випадку з традиційними опалювальними системами, але проблема все одно є, і позбутися її не вдасться.
Для виготовлення обігрівачів плінтусного типу використовуються дорогі матеріали і вартість самих пристроїв теж висока. Крім значної ціни радіаторів, чимало коштів потребуватиме оплата послуг професійних будівельників, які будуть монтувати систему. Своїми руками встановити її навряд чи вдасться – плінтусна водяна розводка вважається найскладнішою серед аналогів, та й електричний радіатор в плінтусі монтується не так легко.

Підготовка до монтажу

Насамперед необхідно заготовити набір інструментів для роботи:

Перфоратор або відповідний дриль для штампування.
Молоток.
Кусачки.
Пасатижі.
Ножиці по пластику.

Щоб плінтусне опалення облаштовувалось швидко і якісно, потрібно заздалегідь підготувати всі точки підключення. Для спрощення роботи варто завчасно створити проєкт системи, підібрати відповідні опалювальні прилади та спосіб їх розміщення в кімнатах.

Монтаж водяної плінтусної системи

Технологія складання водяного плінтусного обігріву містить наступні операції:

Спочатку необхідно виміряти відстань між розташуванням плінтуса та розподільного колектора. Далі потрібно відрізати дві довжини захисної труби, і два точно таких же шматка, але з припуском у 20 см – вони використовуватимуться в якості з'єднувальних. З'єднувальна труба вставляється в захисну, після чого їхні краї закриваються клейкою стрічкою для запобігання попадання бруду.
Труби прокладаються по підлозі таким чином, щоб у разі необхідності біля них можна було покласти кілька додаткових. Кожна труба фіксується монтажною стрічкою, покривається захисним шаром, що запобігає пошкодженню конструкції, і виводиться на потрібній ділянці на стіну. Відстань від підлоги повинна становити 6 см, від краю стіни або кута – 10-15 см. Остаточна фіксація здійснюється за допомогою цементу.
Коли укладання чистової підлоги завершене, можна продовжити монтаж плінтусного опалення. По всій довжині конструкції клеїться ізоляційна смуга та простягається алюмінієва кромка, яка закриє стик стіни та підлогового покриття. Кромка фіксується будь-яким кріпильним матеріалом.
Вздовж верхньої лінії конструкції прокладається спеціальний профіль.
Опалювальні труби з'єднуються з нагрівальними елементами за допомогою муфт, втулок і прокладок. У кутах встановлюються поворотні елементи, а на торцевих ділянках – торцеві поворотні трубки та заглушки. Окремі секції пристроїв з'єднуються один з одним за допомогою перехідників.
Коли секції обігрівача з'єднані, їх потрібно акуратно вставити в утримувачі. Далі за допомогою шурупів або засувок монтуються декоративні панелі та кутові деталі. Зібрана система підключається до розподільного колектора, заповнюється водою і тестується на герметичність (при перевірці потрібно використовувати як робочий, так і граничний тиск).

Якщо кожен етап монтажу був виконаний правильно, то плінтусне опалення зможе нормально працювати. При виявленні на етапі перевірки протікань потрібно затягнути слабкі ділянки ключем. Оскільки забезпечення контуру теплоносієм здійснюється за рахунок опалювального обладнання (котла або централізованої системи), то потрібно обов'язково переконатися в його функціональності.

Монтаж електричної плінтусної системи

Для встановлення електричних теплих плінтусів в розподільчому щитку потрібно змонтувати окремий автоматичний вимикач. Потужність вимикача розраховується в залежності від кількості та параметрів використовуваних плінтусів.

Технологія монтажу плінтусного опалення електричного типу виглядає наступним чином:

Першим ділом до розподільної коробки підводиться електрична мережа. Коробка повинна знаходитися недалеко від системи на висоті близько 5 см від рівня підлоги.
Стіна заклеюється ізоляційною стрічкою.
Далі до стіни кріпиться алюмінієва нижня кромка та верхній профіль. До верхнього профілю кріпляться тримачі. Параметри встановлення тримачів точно такі ж, як і у випадку з водяною системою – 15 см від кутів, крок встановлення – 40 см.
Наступний крок – встановлення виносного терморегулятора. Даний елемент встановлюється навпроти радіаторів. Висота встановлення – 1,5 метра, відстань від опалювальної системи – від 2 метрів.
У нижній трубі нагріваючого модуля встановлюються ТЕНи. Модулі потрібно зафіксувати у тримачах таким чином, щоб вони не мали безпосереднього контакту зі стіною. Підключення модулів здійснюється паралельно за допомогою силового кабелю. Кабель повинен обов'язково мати силіконове покриття і термостійкість до 180 градусів.
Верхня частина конструкції закривається коробом з пластику.

Монтувати електричне плінтусне опалення своїми руками не рекомендується. Вся справа в складній схемі підключення проводки, для облаштування якої потрібна висока кваліфікація і набір вимірювальних приладів.

Дизайн та область застосування теплих плінтусів

Плінтусні обігрівачі мають досить високі декоративні якості. Вони досить компактні та приємні на вигляд, що дозволяє використовувати їх для реалізації різних дизайнерських рішень. Плінтусна система гарна ще й тому, що місця для її встановлення потрібно небагато, тому ніякого утиску вільного простору в приміщенні не відбувається.

Завдяки характеристикам та способу обігріву розміщувати опалювальні прилади плінтусного типу можна поряд з будь-якими об'єктами, що перебувають у приміщенні – лиш би вони не заважали руху теплого повітря. Крім того, розглянутий тип пристроїв можна монтувати незалежно від матеріалів виготовлення підлоги та стін.

На ринку опалювальних приладів плінтусні радіатори представлені в широкій колірній гамі, і підібрати варіант, що оптимально підходить під конкретний інтер'єр, не важко. Крім пристроїв з гладкою поверхнею, можна знайти і такі, поверхня яких буде імітувати текстуру різних матеріалів – каменю, мармуру або дерева.

Найбільша ефективність від використання плінтусних радіаторів досягається при їх установці в кутових і торцевих приміщеннях, які найчастіше виявляються найбільш холодними. Плінтусне опалення дозволить компенсувати нестачу температури. Розглянутий тип опалювальної системи може з рівним успіхом застосовуватися як в приватних будинках, так і у квартирах – наприклад, для обігріву балконів.

Крім житлових приміщень, обігрівачі плінтусного типу активно використовуються в громадських приміщеннях, наприклад, в басейнах, музеях, концертних залах тощо. Найбільш актуальними плінтусні пристрої бувають у випадку з панорамними вікнами на всю стіну – для традиційних радіаторів місця не залишається, а ось теплі плінтуси встановлюються без проблем.

Висновок

Теплі плінтуси – це сучасне і досить ефективне рішення для обігріву будинку. Грамотне проєктування і якісно проведений монтаж дозволять створити надійну опалювальну систему, яка зможе створити максимально комфортну атмосферу в житловому приміщенні.