Який димар для газового котла в приватному будинку краще – різновиди, відмінності, переваги

Зміст:

Вимоги до монтажу та конструкції димохідної системи
Розрахунок висоти димохідної труби газового котла
Особливості димохідних систем для різних типів газових пальників
Матеріали для влаштування димоходу в приватному будинку
Особливості цегляної витяжної труби
Нержавіючий сталевий димар: одностінний і сендвіч
Довговічні керамічні димарі
Умови використання азбестоцементних труб
Варіанти складання димохідної системи з металу
Принцип встановлення димоходу в шахті

Встановлення газового котла для обігріву приміщення економічно вирішує проблему тепла в будинку. Безпека та ефективність при експлуатації газового обладнання залежать від правильно обраної конструкції димоходу і дотримання нормативів при монтажі. Газовий дим не визначається візуально, тому потрібно з особливою ретельністю виконувати монтаж димоходів для газових котлів, звертати увагу на герметичність стиків.

Вимоги до монтажу та конструкції димохідної системи

Нормативи, прописані в документах БНіП 2.04.05-91 та ДБН Ст. 2.5-20-2001, потрібно обов'язково виконувати. Це не бюрократичні вимоги до встановлення димоходу газового котла, від їх виконання залежить життя і здоров'я людей.

Найважливіші нормативні вимоги наступні:

діаметр димохідної труби повинен бути за розміром не меншим, ніж вихідний патрубок газового приладу, допускається більший (при діаметрі вихідної труби котла в 15 см внутрішній перетин труби димоходу не може бути менш як 15 см);
не можна робити більш як три коліна;
заборонено звужувати та викривляти димохід;
димар встановлюють тільки вертикально, в крайньому разі, допустимий ухил — до 30 градусів (довжина ділянки ухилу труби не перевищує при цьому висоту приміщення);
матеріал, з якого монтується димовідвідна система, підбирається негорючий і газонепроникний;
стики повинні бути герметичними, не пропускати газ і вологу;
для пальників відкритого типу передбачають знімний конденсатозбірник (з нержавіючої сталі, пластику, бюджетний варіант — цинковий стакан);
в цілях захисту від дощу, снігу та сміття на вершині димоходу монтують парасольку.

До димоходу для газового котла в приватному будинку необхідно забезпечити безперешкодний підхід для ревізії та своєчасного очищення.

Ще одне важлива нормативна умова: до однієї димохідної системи дозволено підключати не більше двох газових приладів. Отвори для виведення диму при цьому розташовують на різних рівнях.

Особливо ретельно потрібно підходити до спорудження димоходу для газового котла в дерев'яному будинку, щоб захистити будівлю від пожежі.

Розрахунок висоти димохідної труби газового котла

Від висоти димаря залежить хороша тяга. Важливе значення має не тільки відстань від котла до димоходу, але й висота труби над покрівлею. Якщо не виставити її правильно, димохід може потрапити в зону вітрового підпору, який перешкодить вільному виходу диму. Крім того, треба виключити попадання чадних газів у вікна житлових приміщень.

Розрахунок роблять з урахуванням віддаленості димової труби від гребеня.

Висота димаря повинна бути наступною:

0,5 метра над коником, коли знаходиться на віддаленні не більше 1,5 метра від нього;
не нижче рівня гребеня, якщо димохід на відстані від 1,5 до 3 метрів;
коли труба віддалена більше 3-х метрів від коника, його найвищу точку повинна перетинати умовна лінія під кутом 10 градусів до горизонту від вершини гребеня;
1 метр, якщо труба встановлена на пласкому даху (при наявності парапету по периметру даху розрахунок димоходу для газового котла йде щодо його висоти);
на суміщеній покрівлі димову трубу підіймають на двометровий рівень.

Зовнішній димохід для котла треба обов'язково утеплити, щоб оптимізувати тягу і зменшити появу конденсату. Якщо цього не зробити, постійна волога з часом стане неприємним джерелом ушкодження стін і перекриттів будинку. Тому економити тут не варто. Матеріал для теплоізоляції підбирають не горючий: скловату, шлакобетон, вогнетривку цеглу. Утеплення виконується за принципом сендвіча.

Особливості димохідних систем для різних типів газових пальників

Порада: Використовуйте наші будівельні калькулятори онлайн, і ви виконаєте розрахунки будівельних матеріалів або конструкцій швидко та точно.

Щоб визначитися з тим, як зробити витяжну трубу для газового котла, потрібно знати, до якого типу відноситься камера згорання обладнання.

Існує два види пальників:

Відкриті (атмосферні).
Закритого типу (турбовані, котли).

При експлуатації відкритих пальників використовується повітря з приміщення, де працює прилад. Потрібні звичайний канал для виведення в атмосферу і хороша тяга.

Практикується два варіанти виведення димоходів при відкритих типах пальників:

Вертикально, з виходом на дах через стельове перекриття і горище.
Через стіну котельні на вулицю, потім вертикально вгору, уздовж зовнішньої стіни будинку.

При виборі першого варіанту потрібно ретельно ізолювати труби негорючими матеріалами в так званих прохідних вузлах. Другий варіант простіший, але треба передбачити якісне кріплення димоходу до зовнішньої стіни та встановити знімний стакан для збору конденсату.

В обох випадках внутрішня поверхня димових труб повинна бути максимально гладкою. Остаточно вирішити, як вивести трубу від котла, можна тільки при уважному огляді стін і стельових перекриттів.

До турбованих котлів додаються димоходи коаксіального типу. Їх зручніше за все виводити з котельні відразу на вулицю, через стіну. Тому дехто помилково вважає, що котлам закритого типу не потрібні димарі. Річ у тому, що коаксіальна система має особливу будову. Зовні конструкція як труба в трубі різного діаметра. По зовнішній трубі до пальника надходить кисень з вулиці, а з внутрішньої виходять продукти горіння.

Коаксіальна система вирішує кілька проблем:

виключає появу конденсату;
робить безпечним повітря в приміщенні, де встановлено газове обладнання;
забезпечує максимально високий ККД;
система менш пожежонебезпечна, оскільки зовнішня труба не розжарюється до небезпечних меж;
нема потреби в облаштуванні громіздких споруд.

Коаксіальний димохід дуже легко монтується. Спочатку його направляють вертикально вгору від котла, потім повертають під кутом 90 градусів. До стелі повинна залишатися відстань не менше 0,2 метра. Далі коаксіальну трубу виводять через стіну назовні. Причому зі стіни вона повинна виступати не менше, ніж на 0,3 метра. Ще дві важливі вимоги: виводять трубу на висоті не менше 0,2 метра над ґрунтом. Від кінця труби до іншої стіни потрібно витримати відстань не менше 0,6 метра.

Матеріали для влаштування димоходу в приватному будинку

Ефективність і довговічність витяжної труби для газового котла опалення залежить не тільки від грамотно підібраної конструкції, але й від того, з якого матеріалу вона зроблена. Головні вимоги — газонепроникність, негорючість, стійкість до хімічно агресивного середовища, гладка внутрішня поверхня.

Традиційно димарі бувають наступних типів:

цегляні;
з нержавіючої сталі (одностінні та сендвіч);
керамічні;
азбестоцементні.

В кожному випадку є свої переваги і недоліки. Не секрет, що найчастіше критерієм вибору стає нижча вартість труб і робіт по їх монтажу.

Будівельна промисловість стрімко розвивається і пропонує нові матеріали для спорудження довговічних і зручних в експлуатації димоходів. Все частіше зустрічаються димоходи з жароміцного скла, які забезпечують ідеальну тягу, практично вічні. Однак скляні димоходи поки ще дуже дорогі.

Особливості цегляної витяжної труби

Цегляний димар, колись дуже популярний, поступово здає свої позиції. У зв'язку з тим, що він виходить важким, потрібно добротну основу. Зведення фундаменту вимагає витрат і часу.

Форма труби та шорстка поверхня внутрішніх стінок цегляного димоходу призводять до того, що там накопичується сажа, погіршується тяга. Конденсат стікає, поступово руйнує димар і стіну будинку.

Ці недоліки усуваються за допомогою комбінованого димоходу з цегли, сталі, азбесту.

Всередину цегляного димоходу встановлюють трубу-вкладиш. Складання нержавіючого сталевого димаря виконують «на конденсаті», тобто верхню трубу вставляють в нижню. Коли використовують азбестоцементні труби, важливо звернути увагу на герметичність стиків. Деякі намагаються закласти їх цементним розчином — це неправильно, герметичною таку споруду не назвеш. Навіть хомути, як правило, теж хорошого результату не дають. Доцільно використовувати жаростійкі герметики, які витримують температуру до 200 градусів.

Цегляний контур не врятує від холоду. Для утеплення труб треба вибирати матеріали, яким не страшна волога.

До труби, яка грає роль вкладки, прилаштовують знімний стакан для збору конденсату. До нього треба забезпечити вільний доступ. Якщо врахувати всі ці рекомендації, то такий димар прослужить довго.

Нержавіючий сталевий димар: одностінний і сендвіч

Димар для газового котла з нержавіючої сталі може стати досить ефективним рішенням, однак вимоги до якості сталі пред'являються високі.

Завдяки конструктивним можливостям сучасних котлів, димові гази мають невисоку температуру на виході, тому без утворення конденсату не обійтися. Якщо тяга досить хороша, частина вологи іде в атмосферу. При якісному утепленні димової труби інша частина випаровується. Тому конденсатозбірник не завжди наповнений рідиною. Однак конденсат утворюється завжди та поступово роз'їдає трубу. Підвищену стійкість до їдких речовин має харчова нержавіюча сталь. Вона досить дорога, зате довговічна.

Щоб зменшити кількість конденсату, димар потрібно утеплити. Цієї мети можна досягти за допомогою сендвіч-труби.

Що являє собою сендвіч-труба для газового котла? Це дві труби різного діаметра, між якими вставлений якісний утеплювач. Труба, виведена на вулицю, потребує додаткового утеплення, проте вже не в такій кількості, як одностінна. Таким чином, вона все-таки виявляється більш економічно вигідною і довговічною. Вона здатна значно зменшити кількість конденсату. Крім того, димохідну систему можна здешевити, якщо зробити зовнішню трубу з оцинкованої сталі. З конденсатною вологою вона контактувати не буде, рівень температури там невеликий. Зовнішній вигляд не має значення, оскільки зовні вона буде закрита утеплювачем.

Димар за типом сендвіча вважається більш надійним хоча б з тієї причини, що одночасно задіяні не одна, а дві труби.

Довговічні керамічні димарі

Надійні та довговічні керамічні труби мають масу переваг. Чистити такий димар можна не частіше двох разів на рік, адже дим на ковзній внутрішній поверхні не затримується, тому майже не осідає на стінках. Кераміку можна використовувати при високій вологості. Вона не боїться кислот, і конденсат керамічному димоходу не страшний. Кераміка витримує високі температури, не деформується і не пропускає гази.

Рівень тяги залежить від того, наскільки добре прогрівається димар. Кераміка в цьому відношенні дуже добре себе поводить. Вона швидко прогрівається, підвищує при цьому температуру навколишнього повітря і гарантує чудову тягу.

Димар з кераміки буде служити дуже довго. Але є і недолік: труби дуже важкі. Для такої системи потрібно робити фундамент. Самі труби теж не дешеві. Випускають їх у вигляді секцій зі спеціальними пазами для збірки. Однак грошові та трудовитрати окупляться довгим терміном експлуатації димаря і високим ККД газового обладнання.

Умови використання азбестоцементних труб

Економічний варіант димоходу — азбестоцементні труби, але вони мають багато недоліків і обмежень.

Стінки азбестоцементної труби пористі, тому димар швидко забруднюється. Крім того, труби з шаруватого матеріалу можна встановлювати на відстані не менш ніж 0,5 м від патрубка газового котла.

Кілька правил, яких потрібно дотримуватися при використанні азбестоцементної труби:

встановлювати димар тільки вертикально;
стики ретельно герметизувати;
трубу робити досить високою і добре утеплювати.

При герметизації стиків в розчин додають гідрофобні сполуки, а також обмазують підсохлий цементний розчин спеціальним герметиком. Додатково стики закріплюють хомутами. Тільки виконавши ці заходи, можна стверджувати, що вимоги до труби газового котла витримані.

Варіанти складання димохідної системи з металу

Існують певні правила, які стосуються складання димоходу з одностінних металевих і сендвіч-труб.

Ту частину димаря, яка встановлена зовні, конструюють «з конденсату». Гофрований край з однієї сторони труби дозволяє вставити верхню трубу всередину нижній.

Димар, який проходить всередині будівлі, потрібно збирати «з диму»: верхня труба надівається на нижню. Так можна захистити приміщення від небезпечних димових газів.

Ідеальний варіант збірки сендвіч-труб: верхній контур збирається «з конденсату», а внутрішній «з диму» Зробити це досить складно, зате стовідсоткова гарантія того, що стики не будуть пропускати гази, і конденсат не просочиться.

Принцип встановлення димоходу в шахті

У сучасних будинках намагаються заховати всі інженерні комунікації та інші конструкції, які псують інтер'єр. Щоб димар виглядав акуратно, його вкривають у спеціальній шахті. Туди ж можна заховати неестетичні комунікації: водопровідні труби, стояки каналізації, вентиляційні канали.

Димовідвідна труба на рівні неопалюваного горища закривається теплоізоляційним матеріалом. Найкращим матеріалом вважається базальтова вата, яка витримує високі температури до 300 градусів. Вона довговічна та не виділяє шкідливих речовин в атмосферу.

При утепленні димоходу значно поліпшується тяга, зменшується утворення конденсату, підвищується ККД газового обладнання. Таким чином, витрати на якісне утеплення димоходу окупляться внаслідок його довговічності та економії палива.